Михайловський Андрій
Михайловський Андрій Павлович, народився 21 грудня 1979 року.
З батьком Андрія, Павлом прийшлось розлучитися коли Андрійкові було більше року. Працювати він не хотів, а нас потрібно було утримувати. Син Андрій почав хворіти астматичним бронхітом, і щоб не перейшло в астму лікарі порадили переїхати терміново в Крим. В Криму ми винаймали житло, хоча у батька було власне житло. Допомоги ми ніякої не отримували від так званого батька.
Андрійко ріс слухняним хлопчиком, ще з малих літ старався у всьому допомагати матері, після того як він вилікувався повністю ми повернулися на Україну. Андрій ріс слухняним, доброзичливим, завжди був готовий всім допомагати. Сам просився на призов до служби і завжди казав: «Що то за хлопець, що не був в армії».
Після служби в армії оженився, створив сім’ю, і тут йому не повезло, шлюб розпався і прийшлось виховувати дитину самому. Андрій був ідеальним батьком, на першому місці був завжди син. Він працював тяжко на будівництві і одночасно піклувався про сина.
Коли почалася війна він добровольцем пішов у військомат. В нього була відкрита віза за кордон на роботу, але він вибрав захист України. Андрій завжди коли дзвонив повторював: «Любіть Україну і допомагайте один одному».
20 березня після атаки ворожа куля влучила в твою головоньку, сердечко. Царство тобі небесне синочку, спочивай з Богом. Ворог буде наказаний, Слава Богу, Слава Україні.
