Пам’ять про них житиме вічно
У селі Задністрянське Бурштинської громади відкрили меморіальні дошки Героям України Андрію Михайловському та Михайлу Заставному 
Участь в поминальному заході взяли заступники міського голови Володимир Чуйко та Іван Драгун, староста села Богдан Мазурик, освітяни, жителі села, рідні Героїв, військові.
Дошки відкрили на фасаді Задністрянського ліцею.
Михайловський Андрій Павлович народився 21 грудня 1979 року.
У молодості Андрій ріс слухняним, доброзичливим, завжди був готовий всім допомагати. Сам просився на призов до служби і завжди казав: «Що то за хлопець, що не був в армії». Після служби в армії оженився, створив сім’ю, проте йому довелось виховувати дитину самому. Андрій був ідеальним батьком, на першому місці був завжди син. Він працював тяжко на будівництві і одночасно піклувався про сина. Коли почалася війна він добровольцем пішов у військкомат. В нього була відкрита віза за кордон на роботу, але він вибрав захист України. Андрій завжди коли дзвонив повторював: «Любіть Україну і допомагайте один одному». 20 березня 2022 року, після атаки ворога, Андрія не стало...
Заставний Михайло Зіновійович народився в с.Григорів Івано-Франківської області, 25 жовтня 1974 року.
Провів своє дитинство в селі Задністрянське, тут і навчався в школі. Продовжив навчання в Івано-Франківській духовній семінарії, у віці 19 років пішов служити у Військово-морські сили на корабель «Славутич». Відслужив 2 роки отримав звання «Старшина». Повернувшись додому працював слюсарем. В 2000 році зустрів своє кохання, невдовзі одружився. Під час «Революції Гідності» вступив в лави «Правого сектору». Брав участь в протестах та акціях в Івано-Франківську, а згодом і в Києві. На майдані був старшим намету «Правого сектору». Пройшов весь майдан. З початку вторгнення росії у 2014 році одразу взяв до рук зброю, та вирушив захищати Україну в складі ДУК ВПЖ, а потім в «Українській добровольчій армії». Тримав оборону селищ Піски, Авдіївка, Мар’їнка до кінця 2016 року. Опісля повернувся додому, влаштувався на роботу та виховував дітей. Довго він не зміг сидіти осторонь, поки гинули сини України. В 2018 році підписав контракт з 10-тою окремою гірсько-штурмовою бригадою і у складі 109 батальйону брав участь в обороні Луганської області. Після закінчення контракту повернувся додому жити мирним життям, дивитися як ростуть діти. Перед повномасштабним вторгненням росії, оцінивши всю загрозу, пішов в ТРО Івано-Франківська, з якої сформували 102 бригаду. В березні 2022 року вирушив у Запорізьку область знищувати ворога в районі Гуляйполя, де був командиром третього відділення. За весь час перебування на фронті його обминали кулі та осколки, але у відпустці війна забрала життя Героя через хворобу. 20.11.2022 року Михайло відійшов у вічність.
Слава Героям України!
